Форум » Личные странички » Мій Лаврентій Павлович » Ответить
Мій Лаврентій Павлович
Lanselot: Лаврентій Павлович Пацюк з'явився у мене влітку (на Трійцю), після того, як весною у мене помер мій любимий собака Маркіз. Чесно кажучи, пережив я його хворобу і смерть дуже тяжко, а тут же мама з кішкою поїхали на дачу, ну в хаті просто порожньо стало. А я працюю більшу частину тижня дома. Уявляєте? Так і з'явився Ларюша. Взагалі-то від собаки він всерйоз відрізняється тільки розміром. А так просто золото - ласкавий, добродушний, дуже до мене прив'язаний (маму після приїзду з дачі ледве прийняв і хто би його не взаяв, зразу старається перебратися до мене на плечі). Основне місце перебування (крім клітки) - комп'ютерний стіл. Стіл у мене дуже великий, і у нього там свій світ. Навіть переноска стоїть. Тікати нікуди й не думає. Я - відеолюбитель, тому писати тут більше не буду, краще поміщу псилання на фільми про Ларюшу, які вже кидав на російський пацючий форум.
Ответов - 109, стр:
1 2 3 All
divina: Классный диванчик!
Светлячок: Lanselot знакомая картина и для меня ! мои тоже уже ждут- пока поднесу еду под нос... Раньше когда слыхали, что я тарелкой иду- бежали ,кто быстрее, а ща.. токо смотрят и ждут- когда ж поднесу под нос.. даже на перегонки уже не бегут
Lanselot: Пацюче життя на столі.
Lanselot: А оце знову "реклама" нового магазина. Не те, щоб у мене на столі стало набагато чистіше , але все-таки. Одним словом, Ларюша освоїв нову настольну хатку.
Лидик =-): Лаврентій Павлович Пацюк, круто звучит!!! и фотки кляяяяяяясные!!
Lanselot: Натюрморт "Пацюк настольний з фотоапаратом"
Lanselot: Злямзив у мене здоровенний шмат буженіни, якої, до речі, не їсть. І головне злямзив із такою швидкістю, ніби того й не було зовсім
Lanselot: Портрет джентельмена із сухим сніданком. Якби комусь із наших політиків та таке одухотворене обличчя...
Cintia: Lanselot Не пора ли Лаврику друга завести? И тебе веселей будет!
Lanselot: Він не прийме. Він дуже ласкавий тільки з людьми. З кішкою ніби хороші стосунки, але як вона на стіл полізла, так довго кульгала. А учора до мене в кімнату залетів горобець, і від вікна стрибнув у отвір столу, видно хотів підібрати якісь крихти після Ларюші. Я тільки бачу: моє летить туди і шерсть уже дибом. Потім вереск бідної пташки, фур! І мій звір сидить, дуже задоволений, а в зубах пір'їна. Які вже тут нові пацюки - він же просто з'їсть маленького.
Cintia: Lanselot Ты так себе ник рыцарский выбрал, да ещё и какой! А назвал ребенка по приколу, а имя свой отпечаток и на людей, и на животных накладывает. И это доказанный факт! Ось і маєш! Треба тобі лисика брати - щоб на Хрущова схожий був, і назвати його Микита Сергійович! Тоді твій Л. П. буде себе добре поводити....
Lanselot: Ні в якому разі! Никита Сергійович - страшний кривавий монстр, може один із найстрашніших у сталінському оточенні, і вже точно найстрашніший із тих, хто Сталіна пережив. А Берія - найпорядніший у тій вигрібній ямі, наскільки, звичайно, це взагалі можливо в такій банді. Крім того, Ларюша малим на Берію був геть схожий - такий довгий ніс і відкопилені вуха. Ми його купувати приїхали компанією після енної кількості пива, ну асоціації були, як то мовиться, "без гальм". До честі продавщиць магазину, вони спочатку не дуже хотіли продавати мені Ларюшу, мало де я його, протверезівши, викину? Але ми скупили пів магазину аксесуарів, тоді вони вже зрозуміли, що це - серйозно. Просто моя мама, яка зараз обожнює Ларюшу, дуже не хотіла нову тварину в домі (тільки що довелося присипляти нашого бідного собаку з інсультом), тому на тверезу голову я би ще подумав, чи купувати. Та й на п'яну. Ми більше подивитися приїхали. А коли Ларюша сів мені на руку і навіть не пробував нікуди побігти, а сидів і пальці мені лизав - стало ясно, що він - мій, і без нього я нікуди не піду. А мої колеги дивляться, як той спокійненько так на руці сидить, і зразу заявили, що він схожий на Берію, особливо на його молоді фотки.
Lanselot: Правда, схоже? Зараз схожість уже не така помітна, але характер у Ларюші настільки стійкий, що сумнівів у правильно наданому імені у мене нема. Людям він багато чого дозволяє, але кішку залізно дресирує.
Lanselot: А ще Ларюша, як і Берія - великий любитель різної техніки. Після покупки мною телефона його не можна було вигнати з коробки - геть усе обнюхав, вивчив і тільки поді пішов.
Lanselot: Фільм жахів під назвою: "Нічний пацюк" або "Пустіть мене в постелю!"
lyaskovska: ой, ржу немагу, и правда схожесть на 100%. а вы его так спокойно возле проводов гуляете, не боитесь что грызанет и его током ударит? а апартаменты у него для одного крыса шикарные что и говорить
Lanselot: Ларюша зроду нічого комп'ютерного, включаючи шнури, не перегриз. Навіть малим. Він, єдине, може вхопити, приміром, проводок для ЮСБ і потягти до себе в хатку чи ще десь ховати, ну й прикусить легенько, але не перегрезе. Флешки тирить, але, знову ж таки, не гризе, просто складає. Так що з проводами у нас проблем нема. Та й з нічим іншим. Єдине, він у мене штани прогриз Я тут трохи прихворів, пару днів у постелі провалявся, довелося Ларюшу в ліжко взяти. Він до того був проти сидіти в постелі, а тут відчув задоволення. Та ще я нову ковдру купив, а вона з шерстю. Тепер Ларюша до того уподобав ту шерсть, що й на стіл не проситься. Закутається там і дрихне Але ще йому подобається - притулитися до моєї ноги. У зв'язку з цим він ненавидить шкарпетки, і якщо їх на мені знаходить, просто кусає за пальці, старається зняти. А сьогодні дивлюся - у мене домашні штани з легкого х/б біля коліна прогризені. Це він учора з годину там кублився увечері, ну й добирався до тіла
Сью: Я смотрю у вас не крысик, а сплошное удоволбствие. Все -таки когда крыска одна удовольсвия хозяину больше, что бы там не говорили. Я вот Шанельке подружку взяла, когда ей всего 3 месяца было. И мои наблюдения таковы, что она ее то приняла, но по-моему в ней совсем не нуждается. Малая к ней тянется, а Шанель ко мне больше и побегать по квартире.
Lanselot: А мені весь час шкода, що я позбавив абсолютно компанійську тварину компанії. Він як залізе під ковдру або під куртку чи просто на столі виляжеться і тулиться до мене. Йому не вистачає чужого тепла. Я працюю дома більше, ніж на роботі, тож він ніби більшість часу зі мною, але коли йду - просто шкода на нього дивитися. Причому, іноді він і не хоче вилазити, коли я повертаюсь - спить у клітці. А іноді так і сидить у гамачку, звідки я його завжди витягаю, бачить мене і починає лапками сучити - витягуй швидше. Зранку це живий будильник, як собака. Сидить уже й жде, коли я його витягну. Але у мене не дуже є час постійно з ним розмовляти, робота ж. Рильце витягне з хатки на столі, отримає щось у зуби і назад у будиночок. Мабуть йому таки не вистачає компанії, дуже вже він до мене прив'язаний, достоту, як собака, може навіть більше, бо більш від мене залежний. Він же ще, крім усього, на підлогу не спускається, ось і думаєш - може він у клітку хоче, а може ні. А загалом ніщо так не допомагає в роботі, як тварина, причому настольна тварина - це щось особливе. Єдиний його мінус - його не треба вигулювати. Все-таки собака мене регулярно на вулицю тягнув, а так скоро розучусь ходити.
Cintia: Lanselot Чує моє серце, що ти потихеньку починаєш думати про нового хлопчика.... чи двох... Не треба стримувати пориви, що йдуть від душі - казав один мій знайомий кардинал одній моїй знайомій міледі.
Lanselot: Я би радше все-таки собаку взяв, але, признатися, боюся, що на двох у мене часу не вистачить. Ще ж і кішка є, теж треба іноді часу вділити. А Ларюші компанія уже не потрібна, він ні з ким не зживеться. Нормально він існує, чи ні, а навряд чи настроєний щось міняти. Що я робитиму з маленьким, якщо мій термінатор його не прийме? Або якщо малий почне гризти проводи? Та й кішка у мене мишоловка, маленького пацючка цілком може задушити. Це з Ларюшою вона познайомилась, коли той був уже завеликий для неї.
Cintia: Lanselot Тоді все зрозуміло!Дійсно, ситуація стабілізувалась, зміни не будуть на добре для всіх мешканців твого ковчегу!
Lanselot: Ось і я так думаю. А ковчег - класно звучить. Хоча, по-моєму, за кількістю комп'ютерної техніки в кімнаті моя оселя більше нагадує космічний корабель Учора у мене голова сильно розболілась, ми з Ларюшею лягли в постелю, так він годину у мене біля голови сидів, поки таблетка не подіяла. Кажуть, так здатність тільки у котів. Хоча мій покійний собака теж приходив і підлягав поряд, коли відчував, що комусь погано. Колись дві години голову у мене на животі тримав. До речі, як тільки голова переболіла, Ларюша поскікав під ковдру шкарпетки з мене знімати. А до того був там і не зачепив їх, зразу до голови поліз. Найгірше, шановне панство, що вони, бідолахи, так мало живуть.
lyaskovska: Lanselot пишет: Найгірше, шановне панство, що вони, бідолахи, так мало живуть і не кажіть! як болісно втрачати ці маленьки комочки щастя
Cintia: Lanselot У мене всі собаки так лікують хворі зони - то за спину впихнеться, то на живіт вкладається... а мій перший собака Боб навіть вилизував мені стерті босоніжками місця на пальцях ніг до тих пір, поки не заживлювались ранки! А от крисуньки скоріше у мене шукають співчуття - мабуть тому, що їх декілька. А Лаврик одненький і ти для нього - Всесвіт!
Lanselot: Ранки у мене теж усі собаки зализували. А ось тулився до хворого місця тільки останній. А Ларюша мене просто дивує. Він за мною аж труситься. Мені здається, що мене так навіть собаки не любили. Я вже не знаю, чим його ще побалувати, щоб відплатити за таке обожнювання. Але ж довго він жити не буде, зовсім не хоче їсти те, що належить їсти пацюку. Сьогодні он у мене шмат крив'янки прямо з тарілки попер. А потім прийшов, худоба нахабнюча, сів прямо в тарілку з бутербродами і став закусювати шматком чорного хліба - він український любить. Я кажу - забирай хліб до ковбаси і злізь із моєї тарілки, А він тільки на мене глипнув, зручніше влаштувався і лопає далі. Так смішно коли в тарілці з бутербродами така пика сидить! Я потягся за телефоном, щоб його сфоткати, тоді він ліниво забрав хліб і поліз з ним за домик на столі - спалаху не любить.
Lanselot: Фотки з серії "Нас тепер із постелі й не витягнеш"
Lanselot: Я, схоже, монстра виростив Сьогодні вирішив зайві півгодини повалятися з приводу неділі. Ларюша ждав-ждав поки його випустять, потім образився, пішов поїв кукурузки і демонстративно заліз у пентхауз. Отже відмовився вставати зі мною. Ну я встав, і став із ним розмовляти, хоча, якщо їхня милість уже в пентхаузі, отже вилізуть тільки коли проголодаються. Перевірено А тут кішка підійшла, ну я її почав гладити. Ларюша раптом аж запищав, вилетів із пентхауза, пронісся по клітці і дорогою впіймав кошачий хвіст, який опинився поряд із кліткою. Зходу вчепився в нього зубами. Юлька рвонулась, схоже боляче їй особливо не було, хоча у Ларюші повний рот шерсті лишився. Хвіст Юлька підібрала, але як справжня жінка демонстративно продовжувала до мене лащитися. Ларюша зашкабарчав, як скажений і став метатися по клітці. Довелося лишити кішку. Тільки я клітку відкрив, як він уже сам (!) по мені поліз. На кухню пішли сніданок робити, а він із руки злазити не хоче - ні на стіл, ні на плече. Вимагає, свинюшне, щоб його чухали. Ледве я його на плече під зад випхав. А через годину дивлюсь, знову у них із Юлькою любов. Сидять (вона - на підвіконні, він - на столі, це нормальна позиція) і лапами й носами труться. А спробувала б вона на стіл перебратися - у-у-у-у-у! У мене, виявляється, найменший і найстрашніший монстр у світі!
JK220: как у Вас крысы по компьютеру бегают? моя мне мышку отгрызла, аудиокабель и шлейф. На стол залазит по пучку кабелей от компа. В системнике вместо отверстий теперь везде решетка. наушники прячутся в недоступные места. Вы провода чем-то мажете?
полная версия страницы