Форум » Личные странички » Мій Лаврентій Павлович » Ответить
Мій Лаврентій Павлович
Lanselot: Лаврентій Павлович Пацюк з'явився у мене влітку (на Трійцю), після того, як весною у мене помер мій любимий собака Маркіз. Чесно кажучи, пережив я його хворобу і смерть дуже тяжко, а тут же мама з кішкою поїхали на дачу, ну в хаті просто порожньо стало. А я працюю більшу частину тижня дома. Уявляєте? Так і з'явився Ларюша. Взагалі-то від собаки він всерйоз відрізняється тільки розміром. А так просто золото - ласкавий, добродушний, дуже до мене прив'язаний (маму після приїзду з дачі ледве прийняв і хто би його не взаяв, зразу старається перебратися до мене на плечі). Основне місце перебування (крім клітки) - комп'ютерний стіл. Стіл у мене дуже великий, і у нього там свій світ. Навіть переноска стоїть. Тікати нікуди й не думає. Я - відеолюбитель, тому писати тут більше не буду, краще поміщу псилання на фільми про Ларюшу, які вже кидав на російський пацючий форум.
Ответов - 109, стр:
1 2 3 All
Lanselot: http://www.youtube.com/watch?v=2nR8WyI2CvU http://www.youtube.com/watch?v=vbjvTVNROD4 http://www.youtube.com/watch?v=v1Ihx0_lgdg http://www.youtube.com/watch?v=t13mYdoNUuQ http://www.youtube.com/watch?v=_wzZP25_QsM http://www.youtube.com/watch?v=Tb8CQje0ZPY Останнє - власне про кішку, але пацюча клітка там присутня
nikta: Оо, черный беркшир! Интересное имечко у него.
Lanselot: О, нарешті мені хтось породу назвав. А то ніхто не знає. Тільки, а чому чорний? Він не чорний, це відео знімалося за поганого освітлення (бо в квартирі). Він - як темна норка, може ледь темніший, і з окремими сивими волосками.
Lanselot: А ім'я - це тому, що ми добряче перед покупкою пива випли А Ларюша малим дійсно був на Берію схожий - такий же довгий ніс і відкопилені вушка.
runa: чорний, навіть не сумнівайтесь =) справжня норка (мінк) значно світліша
Lanselot: Ну, будемо знати. Хоча, чесно кажучи, для мене це тільки інформація до роздумів. Я і собак завжди мав тільки дворняг. Останній лишень виявився породистим, та й то тому, що у нього померла хазяйка, і його було нікуди дівати. Класний був пес, але у мене всі дев'ять років (із тринадцяти), які він у мене прожив ветеринар з хати не виходив.
runa: пацюки не мають породи =) лише різновиди
nikta: Мои черные тож такого цвета. Это у них шерстка потом буреет. Угольно черные крысы, которые с возрвстом не рыжеют - большая редкость.
Lanselot: Мій, радще, сивіє. А малим у нього пушок був ніби крейдою на кінчиках запачканий. І не по всьому тілу, а тільки на спині і задничці.
Lanselot: пацюки не мають породи =) лише різновиди А яка різниця, як це називати. Я ж з ним не на виставку збираюсь.
runa: це, мабуть, срібло. бувають зовсім чорні, а бувають сріблясті чорні. от коли багато сивого волосся - це сріблястість
nikta: runa пишет: це сріблястість Сильверед?
Lanselot: На срібло схоже
runa: nikta пишет: Сильверед? ну это надо живьем смотреть. если волосков мало, сильвередом не считается.
Lanselot: Учора мій зоопарк влаштував політичний демарш. Приходжу увечері додому, а у мене на клітці лежить величезний БЮТівський прапор, майже наполовину затягнутий всередину. Видно кішка (вона, до речі, названа Юлею на честь Тимошенко), вискочила на клітку і з неї дісталась до стилажа, звідки й витягла ію штуку, разом із парою маленьких прапорців. Ну а вже як вони з Ларюшею зуміли майже половину полотнища затягти в клітку - то й не знаю. Багато праці поклали Один маленький прапорець опинився взагалі в пентхаузі. Ось так відбувається політична агітація в тваринному світі. Від душі шкодую, що був настільки втомлений, що не додумався зафоткати це видовище, до того, як витягнув прапор із клітки
Alis: Прапор- це ще нічого. Я завжди боюсь щоб поруч не опинилося одягу або тюлі. Бо вже були інциденти.
Светлячок: какие интересные, жизненные видеоматериалы!!!!!!!!! А позавтракать маманя вообще не дала позавтракать, интересно что было бы - если б тарелку не забрали?
vet@l: супер відео, а пацюк взагалі зірка ефіру
Lanselot: Alis пишет: Прапор- це ще нічого. Я завжди боюсь щоб поруч не опинилося одягу або тюлі. Бо вже були інциденти. У мене тюлі, слава Богу, в кімнаті взагалі нема. Сам не переношу А там, де стоїть клітка - тільки книги можуть ще бути, та й то тоненькі. Втім, у цих двох троглодитів фантазії вистачить. Сьогодні дивлюся, а Юлька уже сидить на клітці і вилизується. Хвіст - у клітці, біля пентхауза. А Ларюша у її хвості бліх шукає! Мабуть шкода, що я їм не даю ближче спілкуватися, але я все-таки боюся це робити.
Lanselot: Светлячок пишет: какие интересные, жизненные видеоматериалы!!!!!!!!! А позавтракать маманя вообще не дала позавтракать, интересно что было бы - если б тарелку не забрали? Витягав би всю тарілку в свої загашники, але ще питання - чи їв би. Слава Богу, він - не таке вже об'їдайло.
Lanselot: vet@l пишет: супер відео, а пацюк взагалі зірка ефіру Спасибі.
Alis: Lanselot пишет: У мене тюлі, слава Богу, в кімнаті взагалі нема. Сам не переношу Наверное не видел какие бывают.
Lanselot: Alis пишет: Наверное не видел какие бывают. Пилезбірники У мене жалюзі, і то металеві. Їх помив - і все чисто.
lyaskovska: Lanselot пишет: а Юлька уже сидить на клітці і вилизується. Хвіст - у клітці, біля пентхауза. А Ларюша у її хвості бліх шукає! оце так турбота и не скажеш що Тимошенко та Берія
Lanselot: Ну, Юлька - дуже добра кошатина, абсолютно не схожа на свою тезку за характером. Просто, коли вона зуміла вселитися в сім'ю, де уже жив старий егоїстичний пес, котрий все життя терпіти не міг котів, ми й вирішили, що таке могла втнути тільки дама з характером Юлі. Але потім виявилося - навпаки. Вона просто дійсно дуже добра, з нею можна робити, що завгодно. І вона дійсно обожнювала покійного Маркіза. Здається, цю любов вона перенесла і на Ларюшу. А ось Ларюша у мене - пацан конкретний Людей кусати не пробував, тут у нього чітке поняття про субординацію, але з кішкою у них стосунки явно на його користь.
vet@l: Просто, коли вона зуміла вселитися в сім'ю, де уже жив старий егоїстичний пес, котрий все життя терпіти не міг котів, ми й вирішили, що таке могла втнути тільки дама з характером Юлі.
lyaskovska: Lanselot пишет: А ось Ларюша у мене - пацан конкретний Людей кусати не пробував, тут у нього чітке поняття про субординацію Він випадково не донецький?
Lanselot: lyaskovska пишет: Він випадково не донецький? Ну не знаю... Він у нас дитбудинківець (тобто - з зоомагазина) Взагалі, дивна худобина. Я коли прийшов його купувати, знайшов там тільки одного сірого, а хотілося саме такого. Продавщиця його радісно мені на руку - геп! Ну більшість тварин в такий момент втекти пробують. А цей спокійно сидить на руці (він тоді на ній ще поміщався), і мені пальці лиже. Ну все, стало ясно, що він - таки мій. Взагалі, якась дивна тварина. Він так ніколи й не виявляв ні найменшого бажання злізти на підлогу. І взагалі, любить тільки два місця - мій стіл і свою клітку. Клітку таки мабуть любить. Колись біг з моєї руки і не "вписався" в дверцята (хоча вони для шиншил). Повис на стінці клітки, раз - і у клітку! Ніякого бажання втекти.
Alis: Lanselot пишет: Він у нас дитбудинківець (тобто - з зоомагазина) Очень интересно сказано - зоомаговские - детдомовцы. Кто ж тогда те что из птички? Пережившие концлагерь, наверное.
Lanselot: Alis пишет: Очень интересно сказано - зоомаговские - детдомовцы. Кто ж тогда те что из птички? Пережившие концлагерь, наверное. Це точно
Lanselot: Оце мій покійний Маркіз із Юлькою, ще маленькою.
Natik: Я закохалась в твого Лаврушу
Lanselot: Хороший пацан. Моя кішка теж у нього явно закохана. Учора вночі таке витворяли, що Юлька скинула на клітку велетенський фотоальбом. Добре, що клітка міцна Але так смішно дивитися, як вони один на одного полюють. Слава Богу - через клітку, а то все-таки вагові категорії занадто різні. До речі, він явно ще досі росте, і вже дійсно великий звір. Навіть у клітці для шиншил уже не виглядає маленьким.
Lanselot: У мого вчора був тяжкий день. Я як пішов ранком на роботу, так досить пізно повернувся досить п'яним. Ну, не те, щоб дійсно у відрубі (я так не п'ю), але хотілося спати, а не пацюка вигулювати. Засунув йому в клітку дропсину, і заснув. Він бідний такий нещасний сидів біля пентхауза Я йому, звичайно, нагадав ті випадки, коли вони вечорами із клітки не хотіли вилазити, та тільки йому ті нагадування самі знаєте, до чого. Сьогодні уранці вже години в три сидів біля дверець і чекав. Нещасний такий, як бездомна собачка. Довелося вставати майже на годину раніше. Зате вже, коли дорвався до шиї, то і скікав, і цілувався і бігав. Чесно кажучи, я сам відчув, що якось уже заскучав за цими крихітними лапочками на шиї й за наглючою мордою, яка вимагає, щоб її чухали. Зараз без особливих моїх претензій (бо ж відчуваю свою вину) вкрав у мене флешку, одну з люльок, і хотілося би знати - що ще, і забарикадувався на столі в переносці. Він-то зараз засне, а от я через нього не виспався! І всеодно приємно, що воно, таке крихітне і таке ласкаве, є.
nikta: Завели бы вы ему друга, не так бы скучал зверь в ваше отсутствие. И за двумя наблюдать гораздо интереснее.
Lanselot: Я боюся, що він би уже товариша і не прийняв. Він кішку від своєї миски ганяє, не те, що іншого пацюка. Уже мабуть і забув, що на світі є інші такі ж, як і він. Йому я потрібен. Та й то - он зранку два рази виліз почухатися і поїсти, а потім дрихне. Вдень я його взагалі мало цікавлю. Якщо на столі - то ще вилазить почухатися, а в клітці - калачем не виманиш із пентхауза. Носа вистромить, оцінить ситуацію, але в руки не йде. Я йому потрібен ранками і вечорами. Але видно таки потрібен. Ну й боюся я другого заводити. Мало того, що за ними не вслідкуєш на столі, так ще раптом такий попадеться, що шнури гризтиме? А не можна ж одного в клітці тримати, а іншого на столі.
Lanselot: Учора увечері зрозумів, наскільки серйозний звір мій пацюк, і чому його так поважає кішка. Бо коли воно лежить на столі, як килимок, його чухаєш і воно на тебе люблячими очима дивиться, таке маленьке і беззахистне, то просто не можеш собі таке уявити. Отже, саджу свого увечері в клітку. Як тільки посадив, у мене між руками в дверцята засунула голову кішка. Я її швидко прибрав, але вони встигли зійтися носом до носа. Нічого нового, але між ними не було грат. І от, коли в дверцятах уже була моя рука замість кошачої пики, Ларюша кинувся. Слава Богу, що у нього дивовижна реакція, бо коли б він зубами мені в руку вчепився, то мабуть пів-руки би не було при такому ривку. Але він тільки вхопив мене лапочками за руку. З усіх сил, як видно. Слухайте, там тих лапочок... ну самі розумієте Але він стис мені руку з такою силою, що я сам собі не повірив. Кігтями шкіру не продавив, але відчувалося довго - і стискання, і кігті. Це ж треба, щоб таке крихітне, і таке сильне було!
Агнесса: Lanselot Ну, конечно, в состоянии стресса мобилизировал все свои силенки:))) У меня Сережа как-то мужу когтями задних лапок продрал руку до кости (палец), когда тот его пытаясь вытащить из-под дивана хватанул грубо. А нефиг! Больше муж так его не хватал:)))))))))
Lanselot: Ну стрес у нього навряд чи був. Вони з кішкою явно не в поганих стосунках. Просто він завжди показує їй, хто в домі хазяїн! Он учора увечері гралися бідолахи удвох, він по клітці бігає, вона за ним, а потім вона біля клітки ніби ховається, а він на неї наскакує. Шкода дивитися. Але я їх без клітки не зведу, тим більше, що він на підлогу взагалі боїться спускатися, може з тих пір, як зовсім малим зі столу по шнуру з'їхав, і я його ледве витягнув з-за тумби. А, головне, у мене кішка на дачі мамі пару задушених мишей принесла. Звичайно, Ларюша уже занадто великий для неї, але мало що може бути?
Lanselot: Ще один відео-релакс за участю мого Лаврентія Павловича: http://www.youtube.com/watch?v=QXPZxFDQ3Ak
Lanselot: І окремо зліпив гіф для телефону http://rapidshare.com/files/166817824/L1.gif.html
Lanselot: Ось останнє "в натурі" [img] [/img]
Lanselot: А у мене кицька весь вечір кульгала. Л.П, все-таки пацан крутий. Отже, почалося з того, що моя мама принесла йому порізаної моркви. Я даю завжди одним або декількома досить великими шматками, а мама нарізала тоненькими дольками. Л.П. довго перевіряв, що воно таке, але все-таки трохи з'їв і пішов у пентхауз ще подрімати - учора він взагалі відмовився виходити увечері (не то погода погана, не то ситий був, бо отримав удень від мами шматочок м'яса). Так от, доки він був пентхаузі, кішка вирішила хоч щось нарешті у нього украсти. Грати на клітці досить широкі, і лапа у неї таки пролізла. І ось вона вигрібає той шматок моркви, а в цей час Ларюша встали і спустилися подивитися, що там відбувається. Ну, і як завжди - ривок, як у ракети і зубами-зубами! А лапа у Юльки застрягла. Це зараз смішно, а в той момент я подумав, що матиму кицьку без лапи! Нарешті вона, бідолаха, вирвалась, і поскікала на трьох ногах. Подивитися дала аж пізно увечері. Слава Богу, через густу шерсть там ніби нічого такого не сталося. Але лапу лиже досі. Страшна тварина ПАЦЮЮЮЮК! До речі, моє страшилище все росте й росте, воно колись припинить, чи доведеться йому замість клітки вольєр купувати?
vet@l: А скільки йому? Недавно дивився по тв казали шо по каналізаціях і теплотрасах щурі виростають до 20кг))), але то дикі, такий би і кішку при нагоді з&#
Natik: Привіт, а яку він має зараз вагу?
Lanselot: vet@l пишет: А скільки йому? Недавно дивився по тв казали шо по каналізаціях і теплотрасах щурі виростають до 20кг))), але то дикі, такий би і кішку при нагоді з&# Я його купив на Трійцю, і мені сказали, що йому близько місяця. В це можна повірити, бо він був зростом із мишку, може трішки крупніший. А зараз уже, мабуть, із півкішки, тільки що у моєї Юльки довга шерсть, то вона виглядає від того дуже великою. Щодо розміру диких пацюків, то, підозрюю, що тут більше зі страху і від того, що в темряві погано видно. Вони бувають дуже великими, майже як коти. Я таких сам бачив у одному величезному підвалі 18 століття, яке років із десять тому досліджував разом із колегами. Хоча під присягою їхні розміри не посвідчу Але це були серйозні звірі, якщо випадково їх заженеш десь у куток, то просто кидалися. Ми в підвал заходили тільки в високих кірзяках. Та в усякому разі, вони явно були більшими від стандартної криси.
Lanselot: Natik пишет: Привіт, а яку він має зараз вагу? Чим би я його важив? Але він уже давно пройшов ту грань, коли його присутність на шиї позначалась тільки кігтиками. Зараз я невелику масу уже відчуваю, особливо коли він у капюшоні сидить. Отже - вірогідно наближається до півкіла.
Lanselot: До речі, котяра з Л.П. знову грається, тільки коли він потяг носа до її лап, негайно їх забрала.
vet@l: незнаю може репортери брехуни, просто дивився по нтв вроді показували шо десь в москві в підвалах, проблеми з крисами і шо місцеві казали шо ніби бачили крис під 20кг може в насправді під 2 кг було а сьо нашов на одному форумі писали шо 1,5 кг))) http://i054.radikal.ru/0806/09/a739b04e4c22.jpg
Lanselot: На фотці зображено не крису, а якогось іншого схожого гризуна Може це капібара? Знаю, що такий гризун є і його в Латинській Америці їдять, але щось не пам'ятаю, як він точно виглядає. А шукати зараз ліньки. На Ю-Тубі, до речі, висить пару фільмів про криску з якихось островів, мамку з дітьми, яка живе в квартирі. Вона більша за звичайну, але це теж явно інший вид чи підвид. Щодо наших, то коли я дивлюся на Ларюшу, я вже не дивуюсь думкам про півтора чи два кілограми Ну, але ж не двадцять!
Lanselot:
Lanselot: Із серії "Я = теж українець!"
Lanselot: Оце ми украли шматок сиру разом із кульком А ось це "таємниче зникнення" того ж шматка сиру вже без кулька. На жаль, швидкість була така, що фотоапарат встиг зафіксувати переважно філейну частину.
Lanselot: А оце у нас любовна сцена:
vet@l: супер фото особливо друга з салом
Агнесса: Все же осторожнее с "Лавром" нож на столе, кружка с кипятком - все это может быть опасно для пацика!
Lanselot: З кип'ятком, тостером і ножем - все в порядку. Він знає, що це таке. Ось із салом гірше Жоних ідей, як не дати йому його жерти у мене нема. Сьогодні уже за робочим столом, я там у чомусь мишкою копирсався, так він розсунув мені пальці лапочками, і все сало з бутерброда акуратно забрав
Агнесса: Lanselot Все дело в том, что вы ему это позаоляете, умиляясь:)) Но все же не стоит, так он будет радовать вас дольше)
Lanselot: А як я можу не дати йому вхопити це, якщо він вічно зі мною? Солону рибу я вже не їм, але ж не можу я перейти на пацючий корм?!
lyaskovska: Lanselot пишет: Солону рибу я вже не їм, о на здоровое питание переходите батенька, мой муж уже пищит что мы питаемся правильно - как крысы, что им можно - то и едим (то и готовится)
Lanselot: Правильно, будемо харчуватися однією кукурудзою
Агнесса: Lanselot Ну, пока вы принимаете пищу, Лаврентий мог бы посидеть в клетке, не так ли?)
vet@l: lyaskovska пишет: что им можно - то и едим (то и готовится) супер спасибо за позитифные емоцыи п.с. бедный муж
Lanselot: Агнесса пишет: Lanselot Ну, пока вы принимаете пищу, Лаврентий мог бы посидеть в клетке, не так ли?) Звичайно, ні! Він у клітці тільки вночі, або якщо мене нема дома, або якщо сам не хоче виходити.
Lanselot: Новорічна ялинка на столі у комп'ютерника
Агнесса: Lanselot пишет: Lanselot Ну, пока вы принимаете пищу, Лаврентий мог бы посидеть в клетке, не так ли?) Звичайно, ні! Він у клітці тільки вночі, або якщо мене нема дома, або якщо сам не хоче виходити. Lanselot Ну, понятно, детсад, ей богу)))) Ну, тогда служите ему верой и правдой и не обижайтесь, если почувствует себя не очень от несоответствующего рациона:)
Lanselot: На його щастя, він більше краде, ніж їсть. Гаразд, сало він таки їсть, може з'їсти хліб, випічку і "сухі сніданки" (без молока). Іноді ще сир і рибу Але м'ясо, ковбасу, і ще купу всього він тільки краде, але не їсть.
Агнесса: Кстати, позаботьтесь и о себе - щас такая колбаса...(даже Лаврентий не ест:)))), а еще читала про научный эксперемент - там группу крыс кормили сухими завтраками и мюсли, так вот они загнулись быстрее тех, что сидели на воде. Значит и кранчи непонятно из чего сейчас
Lanselot: Агнесса пишет: Кстати, позаботьтесь и о себе - щас такая колбаса...(даже Лаврентий не ест:))) Це точно. Втім, ні. Він просто уже зажрався так... І у нього є свої смаки. Наприклад, він просто терпіти не може кров'янку і печінкову ковбаси. Він їх навіть не краде!!!!!! Та й взагалі, м'яса він їсть зараз мало. Учора дав йому вареного язика, так він забрав, і, по-моєму, тільки відкусив. Сирок ще їсть, але не творог. Та й сир любить гострий або зі спеціями... гурман дурнуватий! Їсть консервовану кукурудзу і щось там вибирає у сухому кормі лапою, але з гидливим виглядом на морді. Ось печивце любимо, трохи сухих сніданків (не багато, тому навряд чи це для нього дійсно погано на тлі всього іншого "меню"). А от мюслі й у рот не бере. Кашу любить, особливо пшоняну і пшеничну. А ось гречневу - ні. Любить макарони (страшенно смішної їх їсть! ). Варену картоплю зрідка. Ось що мене тривожить - майже не їсть овочі. Раніше хоч салат жер, а тепер і його з клітки виштовхує. Може трошки лизнути щось кисломолочне, але тільки що лизнути.
lyaskovska: зажрався-це точно!
Lanselot: Про щось ми задумалися... Може про те, що такі страшні й люті... На Новий рік прийшли мамині подружки, так писку було!... Вони, бачите, пацюків босяться! Якби я бультер'єра завів - їй-Богу менше страхів би було. А мій хрещений взагалі сказав, що заводити в домі крису - за межею здорового глузду. А бідна кішка вже боїться до столу підходити. Я залишив Ларюшу спати на столі (він сам нікуди і ніколи, як мене нема, то й з переноски не вилазить, щоправда, мене виглядає), а тут кішка від любові (вона його дійсно обожнює) потяглася на стіл. Я тільки почув дикий котячий вереск і "гуп", коли бідолаха злетіла на підлогу. Заходжу, а мій вовкодавчик сидить на порозі переноски, весь такий знервований і шертку вичісує. Свою територію він охороняти вміє! А так, став лінивий до безтямності. Висовує рило з переноски, щоб його почухали і до рота щось поклали, і знову засинає.
Lanselot: Прийшло літо і у мого з'явився зайвий стрес - вихід на вулицю. Мама на дачі, то я просто не можу лишити його надовго на столі, доки в магазин ходжу. Хоча він за моєї відсутності хатки на столі й не виходить, але - мало що. Ну й показати таке чудо теж приємно. Так от, виніс спробував на газон посадити, так просто істерика була, він мені всю шию біля футболки роздряпав, так туди тікав від трави. Ото вже "мишка комп'ютерна". Сьогодні знову став його брати, так доки одягнув брюки замість домашніх спортивок, мій уже заховався в хатку намертво, до мене спинкою повернувся і навіть не зреагував, коли я до нього доторкнувся. Ну, дохлий пацюк, дохлісінький! Довелося лишити на столі. Так виліз тільки коли я сухарі приніс і став їх із чаєм їсти.
Lanselot:
Lanselot: Ми купили в новому інтернет-магазині Королівське ліжко. Ось такі ми на ньому круті:
Lanselot: А якщо серйозно, то їх величності, схоже, сподобалося. Вечорами розвалюється на ньому впоперек, всадить спинку на подушки і лежить.
nikta: Ой, класс! Это как диванчик, да?
Lanselot: Це - "Королівське ложе", якщо я нічого не плутаю. Диванчики там іще крутіші були, але розміри - занадто великі. Якщо в клітці тільки диванчик - то можна. А у мене там ще купа всього. Але й це красиво виглядає, вірно?
Lanselot: Невеликий релакс для особливо збочених крисоводів http://www.youtube.com/watch?v=D0LbKE3d82s
Светлячок: ничего себе кроватка!!!!! супер!по королевски точно! р.с.: я бы тоже так тихонечко лежала б, если б меня так чухали))
Lanselot: А, він більше валяється, навіть коли його не чухають. Він у нас філософ. Дивиться на мене, зі столу у вікно, на кішку чи ще кудись, і може так сидіти годинами. А куди йому бігти? Загодований, вже не знає що б і їв, конкуренції нема. Рильце з переноски на столі виставив - я йому зразу під ніс сухого сніданку чи насіннячка чи ще чогось. Він уже з тарілки у мене рідко тирить. Приходить, як хазяїн і чекає, доки йому в рот покладуть, а тоді несе під полицю ховати. Якщо нічого не бере - отже хоче, щоб почухали. Ну, тут у нього, звичайно, облом - я його більше п'ятнадцяти хвилин за раз рідко чухаю. Колись же і працювати треба.
divina: Классный диванчик!
Светлячок: Lanselot знакомая картина и для меня ! мои тоже уже ждут- пока поднесу еду под нос... Раньше когда слыхали, что я тарелкой иду- бежали ,кто быстрее, а ща.. токо смотрят и ждут- когда ж поднесу под нос.. даже на перегонки уже не бегут
Lanselot: Пацюче життя на столі.
Lanselot: А оце знову "реклама" нового магазина. Не те, щоб у мене на столі стало набагато чистіше , але все-таки. Одним словом, Ларюша освоїв нову настольну хатку.
Лидик =-): Лаврентій Павлович Пацюк, круто звучит!!! и фотки кляяяяяяясные!!
Lanselot: Натюрморт "Пацюк настольний з фотоапаратом"
Lanselot: Злямзив у мене здоровенний шмат буженіни, якої, до речі, не їсть. І головне злямзив із такою швидкістю, ніби того й не було зовсім
Lanselot: Портрет джентельмена із сухим сніданком. Якби комусь із наших політиків та таке одухотворене обличчя...
Cintia: Lanselot Не пора ли Лаврику друга завести? И тебе веселей будет!
Lanselot: Він не прийме. Він дуже ласкавий тільки з людьми. З кішкою ніби хороші стосунки, але як вона на стіл полізла, так довго кульгала. А учора до мене в кімнату залетів горобець, і від вікна стрибнув у отвір столу, видно хотів підібрати якісь крихти після Ларюші. Я тільки бачу: моє летить туди і шерсть уже дибом. Потім вереск бідної пташки, фур! І мій звір сидить, дуже задоволений, а в зубах пір'їна. Які вже тут нові пацюки - він же просто з'їсть маленького.
Cintia: Lanselot Ты так себе ник рыцарский выбрал, да ещё и какой! А назвал ребенка по приколу, а имя свой отпечаток и на людей, и на животных накладывает. И это доказанный факт! Ось і маєш! Треба тобі лисика брати - щоб на Хрущова схожий був, і назвати його Микита Сергійович! Тоді твій Л. П. буде себе добре поводити....
Lanselot: Ні в якому разі! Никита Сергійович - страшний кривавий монстр, може один із найстрашніших у сталінському оточенні, і вже точно найстрашніший із тих, хто Сталіна пережив. А Берія - найпорядніший у тій вигрібній ямі, наскільки, звичайно, це взагалі можливо в такій банді. Крім того, Ларюша малим на Берію був геть схожий - такий довгий ніс і відкопилені вуха. Ми його купувати приїхали компанією після енної кількості пива, ну асоціації були, як то мовиться, "без гальм". До честі продавщиць магазину, вони спочатку не дуже хотіли продавати мені Ларюшу, мало де я його, протверезівши, викину? Але ми скупили пів магазину аксесуарів, тоді вони вже зрозуміли, що це - серйозно. Просто моя мама, яка зараз обожнює Ларюшу, дуже не хотіла нову тварину в домі (тільки що довелося присипляти нашого бідного собаку з інсультом), тому на тверезу голову я би ще подумав, чи купувати. Та й на п'яну. Ми більше подивитися приїхали. А коли Ларюша сів мені на руку і навіть не пробував нікуди побігти, а сидів і пальці мені лизав - стало ясно, що він - мій, і без нього я нікуди не піду. А мої колеги дивляться, як той спокійненько так на руці сидить, і зразу заявили, що він схожий на Берію, особливо на його молоді фотки.
Lanselot: Правда, схоже? Зараз схожість уже не така помітна, але характер у Ларюші настільки стійкий, що сумнівів у правильно наданому імені у мене нема. Людям він багато чого дозволяє, але кішку залізно дресирує.
Lanselot: А ще Ларюша, як і Берія - великий любитель різної техніки. Після покупки мною телефона його не можна було вигнати з коробки - геть усе обнюхав, вивчив і тільки поді пішов.
Lanselot: Фільм жахів під назвою: "Нічний пацюк" або "Пустіть мене в постелю!"
lyaskovska: ой, ржу немагу, и правда схожесть на 100%. а вы его так спокойно возле проводов гуляете, не боитесь что грызанет и его током ударит? а апартаменты у него для одного крыса шикарные что и говорить
Lanselot: Ларюша зроду нічого комп'ютерного, включаючи шнури, не перегриз. Навіть малим. Він, єдине, може вхопити, приміром, проводок для ЮСБ і потягти до себе в хатку чи ще десь ховати, ну й прикусить легенько, але не перегрезе. Флешки тирить, але, знову ж таки, не гризе, просто складає. Так що з проводами у нас проблем нема. Та й з нічим іншим. Єдине, він у мене штани прогриз Я тут трохи прихворів, пару днів у постелі провалявся, довелося Ларюшу в ліжко взяти. Він до того був проти сидіти в постелі, а тут відчув задоволення. Та ще я нову ковдру купив, а вона з шерстю. Тепер Ларюша до того уподобав ту шерсть, що й на стіл не проситься. Закутається там і дрихне Але ще йому подобається - притулитися до моєї ноги. У зв'язку з цим він ненавидить шкарпетки, і якщо їх на мені знаходить, просто кусає за пальці, старається зняти. А сьогодні дивлюся - у мене домашні штани з легкого х/б біля коліна прогризені. Це він учора з годину там кублився увечері, ну й добирався до тіла
Сью: Я смотрю у вас не крысик, а сплошное удоволбствие. Все -таки когда крыска одна удовольсвия хозяину больше, что бы там не говорили. Я вот Шанельке подружку взяла, когда ей всего 3 месяца было. И мои наблюдения таковы, что она ее то приняла, но по-моему в ней совсем не нуждается. Малая к ней тянется, а Шанель ко мне больше и побегать по квартире.
Lanselot: А мені весь час шкода, що я позбавив абсолютно компанійську тварину компанії. Він як залізе під ковдру або під куртку чи просто на столі виляжеться і тулиться до мене. Йому не вистачає чужого тепла. Я працюю дома більше, ніж на роботі, тож він ніби більшість часу зі мною, але коли йду - просто шкода на нього дивитися. Причому, іноді він і не хоче вилазити, коли я повертаюсь - спить у клітці. А іноді так і сидить у гамачку, звідки я його завжди витягаю, бачить мене і починає лапками сучити - витягуй швидше. Зранку це живий будильник, як собака. Сидить уже й жде, коли я його витягну. Але у мене не дуже є час постійно з ним розмовляти, робота ж. Рильце витягне з хатки на столі, отримає щось у зуби і назад у будиночок. Мабуть йому таки не вистачає компанії, дуже вже він до мене прив'язаний, достоту, як собака, може навіть більше, бо більш від мене залежний. Він же ще, крім усього, на підлогу не спускається, ось і думаєш - може він у клітку хоче, а може ні. А загалом ніщо так не допомагає в роботі, як тварина, причому настольна тварина - це щось особливе. Єдиний його мінус - його не треба вигулювати. Все-таки собака мене регулярно на вулицю тягнув, а так скоро розучусь ходити.
Cintia: Lanselot Чує моє серце, що ти потихеньку починаєш думати про нового хлопчика.... чи двох... Не треба стримувати пориви, що йдуть від душі - казав один мій знайомий кардинал одній моїй знайомій міледі.
Lanselot: Я би радше все-таки собаку взяв, але, признатися, боюся, що на двох у мене часу не вистачить. Ще ж і кішка є, теж треба іноді часу вділити. А Ларюші компанія уже не потрібна, він ні з ким не зживеться. Нормально він існує, чи ні, а навряд чи настроєний щось міняти. Що я робитиму з маленьким, якщо мій термінатор його не прийме? Або якщо малий почне гризти проводи? Та й кішка у мене мишоловка, маленького пацючка цілком може задушити. Це з Ларюшою вона познайомилась, коли той був уже завеликий для неї.
Cintia: Lanselot Тоді все зрозуміло!Дійсно, ситуація стабілізувалась, зміни не будуть на добре для всіх мешканців твого ковчегу!
Lanselot: Ось і я так думаю. А ковчег - класно звучить. Хоча, по-моєму, за кількістю комп'ютерної техніки в кімнаті моя оселя більше нагадує космічний корабель Учора у мене голова сильно розболілась, ми з Ларюшею лягли в постелю, так він годину у мене біля голови сидів, поки таблетка не подіяла. Кажуть, так здатність тільки у котів. Хоча мій покійний собака теж приходив і підлягав поряд, коли відчував, що комусь погано. Колись дві години голову у мене на животі тримав. До речі, як тільки голова переболіла, Ларюша поскікав під ковдру шкарпетки з мене знімати. А до того був там і не зачепив їх, зразу до голови поліз. Найгірше, шановне панство, що вони, бідолахи, так мало живуть.
lyaskovska: Lanselot пишет: Найгірше, шановне панство, що вони, бідолахи, так мало живуть і не кажіть! як болісно втрачати ці маленьки комочки щастя
Cintia: Lanselot У мене всі собаки так лікують хворі зони - то за спину впихнеться, то на живіт вкладається... а мій перший собака Боб навіть вилизував мені стерті босоніжками місця на пальцях ніг до тих пір, поки не заживлювались ранки! А от крисуньки скоріше у мене шукають співчуття - мабуть тому, що їх декілька. А Лаврик одненький і ти для нього - Всесвіт!
Lanselot: Ранки у мене теж усі собаки зализували. А ось тулився до хворого місця тільки останній. А Ларюша мене просто дивує. Він за мною аж труситься. Мені здається, що мене так навіть собаки не любили. Я вже не знаю, чим його ще побалувати, щоб відплатити за таке обожнювання. Але ж довго він жити не буде, зовсім не хоче їсти те, що належить їсти пацюку. Сьогодні он у мене шмат крив'янки прямо з тарілки попер. А потім прийшов, худоба нахабнюча, сів прямо в тарілку з бутербродами і став закусювати шматком чорного хліба - він український любить. Я кажу - забирай хліб до ковбаси і злізь із моєї тарілки, А він тільки на мене глипнув, зручніше влаштувався і лопає далі. Так смішно коли в тарілці з бутербродами така пика сидить! Я потягся за телефоном, щоб його сфоткати, тоді він ліниво забрав хліб і поліз з ним за домик на столі - спалаху не любить.
Lanselot: Фотки з серії "Нас тепер із постелі й не витягнеш"
Lanselot: Я, схоже, монстра виростив Сьогодні вирішив зайві півгодини повалятися з приводу неділі. Ларюша ждав-ждав поки його випустять, потім образився, пішов поїв кукурузки і демонстративно заліз у пентхауз. Отже відмовився вставати зі мною. Ну я встав, і став із ним розмовляти, хоча, якщо їхня милість уже в пентхаузі, отже вилізуть тільки коли проголодаються. Перевірено А тут кішка підійшла, ну я її почав гладити. Ларюша раптом аж запищав, вилетів із пентхауза, пронісся по клітці і дорогою впіймав кошачий хвіст, який опинився поряд із кліткою. Зходу вчепився в нього зубами. Юлька рвонулась, схоже боляче їй особливо не було, хоча у Ларюші повний рот шерсті лишився. Хвіст Юлька підібрала, але як справжня жінка демонстративно продовжувала до мене лащитися. Ларюша зашкабарчав, як скажений і став метатися по клітці. Довелося лишити кішку. Тільки я клітку відкрив, як він уже сам (!) по мені поліз. На кухню пішли сніданок робити, а він із руки злазити не хоче - ні на стіл, ні на плече. Вимагає, свинюшне, щоб його чухали. Ледве я його на плече під зад випхав. А через годину дивлюсь, знову у них із Юлькою любов. Сидять (вона - на підвіконні, він - на столі, це нормальна позиція) і лапами й носами труться. А спробувала б вона на стіл перебратися - у-у-у-у-у! У мене, виявляється, найменший і найстрашніший монстр у світі!
JK220: как у Вас крысы по компьютеру бегают? моя мне мышку отгрызла, аудиокабель и шлейф. На стол залазит по пучку кабелей от компа. В системнике вместо отверстий теперь везде решетка. наушники прячутся в недоступные места. Вы провода чем-то мажете?
полная версия страницы