Форум » Личные странички » Мій Лаврентій Павлович » Ответить
Мій Лаврентій Павлович
Lanselot: Лаврентій Павлович Пацюк з'явився у мене влітку (на Трійцю), після того, як весною у мене помер мій любимий собака Маркіз. Чесно кажучи, пережив я його хворобу і смерть дуже тяжко, а тут же мама з кішкою поїхали на дачу, ну в хаті просто порожньо стало. А я працюю більшу частину тижня дома. Уявляєте? Так і з'явився Ларюша. Взагалі-то від собаки він всерйоз відрізняється тільки розміром. А так просто золото - ласкавий, добродушний, дуже до мене прив'язаний (маму після приїзду з дачі ледве прийняв і хто би його не взаяв, зразу старається перебратися до мене на плечі). Основне місце перебування (крім клітки) - комп'ютерний стіл. Стіл у мене дуже великий, і у нього там свій світ. Навіть переноска стоїть. Тікати нікуди й не думає. Я - відеолюбитель, тому писати тут більше не буду, краще поміщу псилання на фільми про Ларюшу, які вже кидав на російський пацючий форум.
Ответов - 109, стр:
1 2 3 All
Lanselot: http://www.youtube.com/watch?v=2nR8WyI2CvU http://www.youtube.com/watch?v=vbjvTVNROD4 http://www.youtube.com/watch?v=v1Ihx0_lgdg http://www.youtube.com/watch?v=t13mYdoNUuQ http://www.youtube.com/watch?v=_wzZP25_QsM http://www.youtube.com/watch?v=Tb8CQje0ZPY Останнє - власне про кішку, але пацюча клітка там присутня
nikta: Оо, черный беркшир! Интересное имечко у него.
Lanselot: О, нарешті мені хтось породу назвав. А то ніхто не знає. Тільки, а чому чорний? Він не чорний, це відео знімалося за поганого освітлення (бо в квартирі). Він - як темна норка, може ледь темніший, і з окремими сивими волосками.
Lanselot: А ім'я - це тому, що ми добряче перед покупкою пива випли А Ларюша малим дійсно був на Берію схожий - такий же довгий ніс і відкопилені вушка.
runa: чорний, навіть не сумнівайтесь =) справжня норка (мінк) значно світліша
Lanselot: Ну, будемо знати. Хоча, чесно кажучи, для мене це тільки інформація до роздумів. Я і собак завжди мав тільки дворняг. Останній лишень виявився породистим, та й то тому, що у нього померла хазяйка, і його було нікуди дівати. Класний був пес, але у мене всі дев'ять років (із тринадцяти), які він у мене прожив ветеринар з хати не виходив.
runa: пацюки не мають породи =) лише різновиди
nikta: Мои черные тож такого цвета. Это у них шерстка потом буреет. Угольно черные крысы, которые с возрвстом не рыжеют - большая редкость.
Lanselot: Мій, радще, сивіє. А малим у нього пушок був ніби крейдою на кінчиках запачканий. І не по всьому тілу, а тільки на спині і задничці.
Lanselot: пацюки не мають породи =) лише різновиди А яка різниця, як це називати. Я ж з ним не на виставку збираюсь.
runa: це, мабуть, срібло. бувають зовсім чорні, а бувають сріблясті чорні. от коли багато сивого волосся - це сріблястість
nikta: runa пишет: це сріблястість Сильверед?
Lanselot: На срібло схоже
runa: nikta пишет: Сильверед? ну это надо живьем смотреть. если волосков мало, сильвередом не считается.
Lanselot: Учора мій зоопарк влаштував політичний демарш. Приходжу увечері додому, а у мене на клітці лежить величезний БЮТівський прапор, майже наполовину затягнутий всередину. Видно кішка (вона, до речі, названа Юлею на честь Тимошенко), вискочила на клітку і з неї дісталась до стилажа, звідки й витягла ію штуку, разом із парою маленьких прапорців. Ну а вже як вони з Ларюшею зуміли майже половину полотнища затягти в клітку - то й не знаю. Багато праці поклали Один маленький прапорець опинився взагалі в пентхаузі. Ось так відбувається політична агітація в тваринному світі. Від душі шкодую, що був настільки втомлений, що не додумався зафоткати це видовище, до того, як витягнув прапор із клітки
Alis: Прапор- це ще нічого. Я завжди боюсь щоб поруч не опинилося одягу або тюлі. Бо вже були інциденти.
Светлячок: какие интересные, жизненные видеоматериалы!!!!!!!!! А позавтракать маманя вообще не дала позавтракать, интересно что было бы - если б тарелку не забрали?
vet@l: супер відео, а пацюк взагалі зірка ефіру
Lanselot: Alis пишет: Прапор- це ще нічого. Я завжди боюсь щоб поруч не опинилося одягу або тюлі. Бо вже були інциденти. У мене тюлі, слава Богу, в кімнаті взагалі нема. Сам не переношу А там, де стоїть клітка - тільки книги можуть ще бути, та й то тоненькі. Втім, у цих двох троглодитів фантазії вистачить. Сьогодні дивлюся, а Юлька уже сидить на клітці і вилизується. Хвіст - у клітці, біля пентхауза. А Ларюша у її хвості бліх шукає! Мабуть шкода, що я їм не даю ближче спілкуватися, але я все-таки боюся це робити.
Lanselot: Светлячок пишет: какие интересные, жизненные видеоматериалы!!!!!!!!! А позавтракать маманя вообще не дала позавтракать, интересно что было бы - если б тарелку не забрали? Витягав би всю тарілку в свої загашники, але ще питання - чи їв би. Слава Богу, він - не таке вже об'їдайло.
Lanselot: vet@l пишет: супер відео, а пацюк взагалі зірка ефіру Спасибі.
Alis: Lanselot пишет: У мене тюлі, слава Богу, в кімнаті взагалі нема. Сам не переношу Наверное не видел какие бывают.
Lanselot: Alis пишет: Наверное не видел какие бывают. Пилезбірники У мене жалюзі, і то металеві. Їх помив - і все чисто.
lyaskovska: Lanselot пишет: а Юлька уже сидить на клітці і вилизується. Хвіст - у клітці, біля пентхауза. А Ларюша у її хвості бліх шукає! оце так турбота и не скажеш що Тимошенко та Берія
Lanselot: Ну, Юлька - дуже добра кошатина, абсолютно не схожа на свою тезку за характером. Просто, коли вона зуміла вселитися в сім'ю, де уже жив старий егоїстичний пес, котрий все життя терпіти не міг котів, ми й вирішили, що таке могла втнути тільки дама з характером Юлі. Але потім виявилося - навпаки. Вона просто дійсно дуже добра, з нею можна робити, що завгодно. І вона дійсно обожнювала покійного Маркіза. Здається, цю любов вона перенесла і на Ларюшу. А ось Ларюша у мене - пацан конкретний Людей кусати не пробував, тут у нього чітке поняття про субординацію, але з кішкою у них стосунки явно на його користь.
vet@l: Просто, коли вона зуміла вселитися в сім'ю, де уже жив старий егоїстичний пес, котрий все життя терпіти не міг котів, ми й вирішили, що таке могла втнути тільки дама з характером Юлі.
lyaskovska: Lanselot пишет: А ось Ларюша у мене - пацан конкретний Людей кусати не пробував, тут у нього чітке поняття про субординацію Він випадково не донецький?
Lanselot: lyaskovska пишет: Він випадково не донецький? Ну не знаю... Він у нас дитбудинківець (тобто - з зоомагазина) Взагалі, дивна худобина. Я коли прийшов його купувати, знайшов там тільки одного сірого, а хотілося саме такого. Продавщиця його радісно мені на руку - геп! Ну більшість тварин в такий момент втекти пробують. А цей спокійно сидить на руці (він тоді на ній ще поміщався), і мені пальці лиже. Ну все, стало ясно, що він - таки мій. Взагалі, якась дивна тварина. Він так ніколи й не виявляв ні найменшого бажання злізти на підлогу. І взагалі, любить тільки два місця - мій стіл і свою клітку. Клітку таки мабуть любить. Колись біг з моєї руки і не "вписався" в дверцята (хоча вони для шиншил). Повис на стінці клітки, раз - і у клітку! Ніякого бажання втекти.
Alis: Lanselot пишет: Він у нас дитбудинківець (тобто - з зоомагазина) Очень интересно сказано - зоомаговские - детдомовцы. Кто ж тогда те что из птички? Пережившие концлагерь, наверное.
Lanselot: Alis пишет: Очень интересно сказано - зоомаговские - детдомовцы. Кто ж тогда те что из птички? Пережившие концлагерь, наверное. Це точно
Lanselot: Оце мій покійний Маркіз із Юлькою, ще маленькою.
Natik: Я закохалась в твого Лаврушу
Lanselot: Хороший пацан. Моя кішка теж у нього явно закохана. Учора вночі таке витворяли, що Юлька скинула на клітку велетенський фотоальбом. Добре, що клітка міцна Але так смішно дивитися, як вони один на одного полюють. Слава Богу - через клітку, а то все-таки вагові категорії занадто різні. До речі, він явно ще досі росте, і вже дійсно великий звір. Навіть у клітці для шиншил уже не виглядає маленьким.
Lanselot: У мого вчора був тяжкий день. Я як пішов ранком на роботу, так досить пізно повернувся досить п'яним. Ну, не те, щоб дійсно у відрубі (я так не п'ю), але хотілося спати, а не пацюка вигулювати. Засунув йому в клітку дропсину, і заснув. Він бідний такий нещасний сидів біля пентхауза Я йому, звичайно, нагадав ті випадки, коли вони вечорами із клітки не хотіли вилазити, та тільки йому ті нагадування самі знаєте, до чого. Сьогодні уранці вже години в три сидів біля дверець і чекав. Нещасний такий, як бездомна собачка. Довелося вставати майже на годину раніше. Зате вже, коли дорвався до шиї, то і скікав, і цілувався і бігав. Чесно кажучи, я сам відчув, що якось уже заскучав за цими крихітними лапочками на шиї й за наглючою мордою, яка вимагає, щоб її чухали. Зараз без особливих моїх претензій (бо ж відчуваю свою вину) вкрав у мене флешку, одну з люльок, і хотілося би знати - що ще, і забарикадувався на столі в переносці. Він-то зараз засне, а от я через нього не виспався! І всеодно приємно, що воно, таке крихітне і таке ласкаве, є.
nikta: Завели бы вы ему друга, не так бы скучал зверь в ваше отсутствие. И за двумя наблюдать гораздо интереснее.
Lanselot: Я боюся, що він би уже товариша і не прийняв. Він кішку від своєї миски ганяє, не те, що іншого пацюка. Уже мабуть і забув, що на світі є інші такі ж, як і він. Йому я потрібен. Та й то - он зранку два рази виліз почухатися і поїсти, а потім дрихне. Вдень я його взагалі мало цікавлю. Якщо на столі - то ще вилазить почухатися, а в клітці - калачем не виманиш із пентхауза. Носа вистромить, оцінить ситуацію, але в руки не йде. Я йому потрібен ранками і вечорами. Але видно таки потрібен. Ну й боюся я другого заводити. Мало того, що за ними не вслідкуєш на столі, так ще раптом такий попадеться, що шнури гризтиме? А не можна ж одного в клітці тримати, а іншого на столі.
Lanselot: Учора увечері зрозумів, наскільки серйозний звір мій пацюк, і чому його так поважає кішка. Бо коли воно лежить на столі, як килимок, його чухаєш і воно на тебе люблячими очима дивиться, таке маленьке і беззахистне, то просто не можеш собі таке уявити. Отже, саджу свого увечері в клітку. Як тільки посадив, у мене між руками в дверцята засунула голову кішка. Я її швидко прибрав, але вони встигли зійтися носом до носа. Нічого нового, але між ними не було грат. І от, коли в дверцятах уже була моя рука замість кошачої пики, Ларюша кинувся. Слава Богу, що у нього дивовижна реакція, бо коли б він зубами мені в руку вчепився, то мабуть пів-руки би не було при такому ривку. Але він тільки вхопив мене лапочками за руку. З усіх сил, як видно. Слухайте, там тих лапочок... ну самі розумієте Але він стис мені руку з такою силою, що я сам собі не повірив. Кігтями шкіру не продавив, але відчувалося довго - і стискання, і кігті. Це ж треба, щоб таке крихітне, і таке сильне було!
Агнесса: Lanselot Ну, конечно, в состоянии стресса мобилизировал все свои силенки:))) У меня Сережа как-то мужу когтями задних лапок продрал руку до кости (палец), когда тот его пытаясь вытащить из-под дивана хватанул грубо. А нефиг! Больше муж так его не хватал:)))))))))
Lanselot: Ну стрес у нього навряд чи був. Вони з кішкою явно не в поганих стосунках. Просто він завжди показує їй, хто в домі хазяїн! Он учора увечері гралися бідолахи удвох, він по клітці бігає, вона за ним, а потім вона біля клітки ніби ховається, а він на неї наскакує. Шкода дивитися. Але я їх без клітки не зведу, тим більше, що він на підлогу взагалі боїться спускатися, може з тих пір, як зовсім малим зі столу по шнуру з'їхав, і я його ледве витягнув з-за тумби. А, головне, у мене кішка на дачі мамі пару задушених мишей принесла. Звичайно, Ларюша уже занадто великий для неї, але мало що може бути?
Lanselot: Ще один відео-релакс за участю мого Лаврентія Павловича: http://www.youtube.com/watch?v=QXPZxFDQ3Ak
полная версия страницы